Іменем Світлани Барабаш

Під час останнього перейменування вулиць та провулків обласного центру Кропивницька міська рада проголосувала за найменування однієї з вулиць Кропивницького на честь педагога, поетеси, громадського діяча, першого завкафедрою українознавства нашого навчального закладу Світлани Григорівни Барабаш (1941-2007)

Ім’я Світлани Барабаш тепер носить колишня вулиця Паризької комуни.

Світлана Григорівна Барабаш народилася 30 червня 1941 року в селищі Олександрівка Кіровоградської області. Після завершення філологічного факультету Львівського національного університету, працювала вчителем на Донбасі. Через кілька років повернулася на Кіровоградщину, де тривалий час працювала в педагогічному інституті. З 1993 по 2007 рік Світлана Барабаш очолювала кафедру українознавства/кафедру гуманітарних наук Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування/Кіровоградського національного технічного університету (зараз – Центральноукраїнський національний технічний університет).

За ініціативи Світлани Барабаш у 2006 році в нашому університеті було відкрито новий напрям підготовки «Документознавство та інформаційна діяльність», завдяки чому кафедра гуманітарних наук та документознавства набула статусу випускаючої й отримала нові можливості у сфері освіти та наукової діяльності.

Світлана Григорівна Барабаш є автором книжок «Чарівні джерела поезії», «Серце вільне і пісенне», «Душа прозріє Всесвітом очей», книжки літературознавчих досліджень «Пісні з голосу моєї мами», збірки поезій «Золоті причали». Протягом тривалого часу вела публіцистичну програму «Вітальня Світлани Барабаш» на Кіровоградському обласному телебаченні.

Свого часу під час пам’ятного вечора на честь Світлани Барабаш в актовій залі університету Володимир Кропівний згадував про роль Світлани Григорівни в становленні нашого навчального закладу:

«Це були перші роки Незалежності України, наш університет носив тоді назву інституту сільськогосподарського машинобудування, і був фактично російськомовним технічним навчальним закладом. Вона зробила в університеті трансформацію гуманітарної складової, людської складової, національної складової. І вже буквально за десять років наш навчальний заклад став національним університетом. В тому, що це відбулося, – величезна її заслуга.

Працювати разом зі Світланою Григорівною було надзвичайно цікаво. Вона всіх долучала до спільної роботи, організовувала конференції. Завдяки їй у нашому університеті постійно гостювали відомі поети, письменники, літературознавці України. Їй вдалося ввести до всіх навчальних планів технічних спеціальностей вивчення української літератури, а погляд Світлани Григорівни на українську літературу змінював відношення до цього предмету наших тодішніх студентів.

Світлана Григорівна зібрала на кафедрі колектив молодих патріотів (вона називала їх «Мої гороб’ятка), завдяки чому відбулося становлення кафедри українознавства. Вони були активістами в усіх справах, що проводилися в університеті.

Вона була справжнім патріотом нашого університету і широко пропагувала навчальний заклад на телебаченні, багато наших працівників були гостями «Вітальні Світлани Барабаш» на обласному телебаченні. Вона вміла бути вірним другом і як магніт притягувала до себе гарних людей.

Світлана Григорівна навчила нас, яким має бути український інтелігент, який має бути український патріотизм, і на власному прикладі показувала, яким має бути викладач університету».