Пам’яті Світлани Барабаш: викладачі ЦНТУ долучилися до презентації її особового архівного фонду
Центральноукраїнський національний технічний університет на заході представляли доцент кафедри маркетингу та економічної теорії Юрій Бондарчук, завідувач кафедри історії, археології, інформаційної та архівної справи Василь Орлик і викладачка цієї ж кафедри Вікторія Барабаш. І саме цю кафедру, тоді — кафедру українознавства, Світлана Григорівна очолювала з 1993 по 2007 рік. Під її керівництвом кафедра стала осередком натхнення, інтелектуального пошуку та виховання студентів як особистостей. Її внесок був вагомим у процесі перетворення колишнього Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування на провідний навчальний заклад України — сучасний ЦНТУ.
До події долучилися представники бібліотечної та освітянської спільноти: директорка обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського Валентина Животовська, завідувачка відділу мистецтв Світлана Ушакова, педагог і письменник Анатолій Саржевський. У форматі Zoom-конференції виступили наукова співробітниця Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, колишня співробітниця ЦНТУ Любов Боса та Ірина Малик — колишня студентка Світлани Барабаш, нині фахівчиня з комунікацій.
Архівний фонд Світлани Барабаш, сформований за сприяння її родини, налічує 85 одиниць зберігання (559 документів), серед яких рукописи, світлини, особисті документи, матеріали, що відображають її педагогічну, наукову, тележурналістську й громадську діяльність. Значну частину колекції було передано до архіву Вікторією Барабаш — невісткою Світлани Григорівни, викладачкою ЦНТУ.
Цей захід став не просто презентацією архіву, а глибокою розмовою про пам’ять, ідентичність і вдячність. Світлана Григорівна згадувалася як постать, яка формувала не лише знання, а й внутрішню свободу своїх студентів.
«Кафедра українознавства була тим місцем, де вивітрювався страх. Там тебе бачили особистістю. Там ти наважувався бути собою. Говорити українською», — пригадує Ірина Малик. — «Світлана Барабаш володіла даром впливати на інших — словом, увагою, прикладом. Вона була зіркою — і водночас дуже близькою. Її слово завжди було влучним, погляд — проникливим, жест — значущим».
Її діяльність виходила далеко за межі лекційної аудиторії. Телепрограма «Вітальня Світлани Барабаш» стала відкритим простором для молодіжних ініціатив, студентських дискусій і культурного діалогу. Вона надихала студентів бути активними учасниками суспільного життя: організовувати круглі столи, брати участь у конференціях, ставати лідерами громадських ініціатив.
Пам’ять про Світлану Барабаш — це пам’ять про добу, в якій українська гуманітаристика набувала глибини, а викладач — справжнього впливу. Її лекції були подіями, її естетика — цінністю, її присутність — підтримкою.
«Вона засвітила ту свічку надії, яка сяє досі», — зазначила наприкінці виступу Ірина Малик. — «Історія Світлани Григорівни — дорогоцінна. Її варто дорозповісти».
Посилання:
https://dakiro.kr-admin.gov.ua/news/2025/06-26/2/new.php
