Аспірант кафедри кібербезпеки та програмного забезпечення КНТУ та співзасновник науково-виробничого підприємства “Новус Кібернетікс” Буравченко Костянтин Олегович

Буравченко Костянтин Олегович – співзасновник науково-виробничого підприємства “Новус Кібернетікс”, аспірант кафедри кібербезпеки та програмного забезпечення, науковець, бізнесмен, творча та цікава особистість. На кафедрі проводить лабораторно-практичні заняття з дисципліни “Архітектура комп’ютерів”. Галузь його наукових інтересів: автоматизація процесів керування, кібернетика, оптимальне управління.

Розкажіть, будь ласка, про свою фірму.

Фірма називається Науково-виробниче підприємство “Новус Кібернетікс”. Ми організували цю фірму вчотирьох, дві людини з Кіровограда й дві – з Києва. Фірмі вже 2 роки, вона розбудовується семимильними кроками. Робота в нас іде на стику двох галузей – програмування й автоматизації. Ми займаємося водопостачанням, енергозбереженням, диспетчеризацією. Диспетчеризація – це телеметрія, віддалений збір даних і віддалене керування. На основі інформації, що збирається, можна вести статистику споживання води, споживання електричної енергії тощо. Також у нас є об’єкт по твердопаливним котельням, електролічильники…

Я вирішую в основному технічні питання, відповідаю за працездатність систем.

Для студентів є можливість проходити на нашій фірмі практику. Зараз із нашої кафедри проходять таку практику 5 студентів.

Як у вас виник інтерес до автоматизації й, зокрема, до водопостачання?

Коли я навчався на 4 курсі на нашій кафедрі, Собінов Олександр Георгійович зацікавив мене програмуванням мікроконтролерів. Потім він влаштував мене на завод “Айстра” проходити виробничу практику.

Хоча зарплата у чистих програмістів набагато більша, але я не прагнув йти в чисте програмування, тому що завжди любив робити щось своїми руками.

Після того як я пройшов практику на заводі, Коропалов Сергій Анатолійович запропонував мені працювати на фірмі, що займалася водопостачанням, і я погодився. Перший час я не займався програмуванням, набирався досвіду в електроніці, в механіці. У підсумку ми  автоматизували декілька заводів.

Потім я побачив, що переріс своїх директорів. Я їм вдячний, вони дали мені багато. Але я бачив, що по оплаті й по потенціалу на цих фірмах уже залишатися немає сенсу.

І разом зі знайомими вирішив організувати свою фірму. За рік ми дійшли до того, що в нас 6 об’єктів по Київській області – водоканали. На наступний рік у нас готується Переяслав-Хмельницький. Зустрічався також з інвестором з Нігерії, якому сподобалася наша система. Плануємо співпрацювати з ним. Для співробітництва з ним потрібно ліцензування й патентування програми. Тому ми плануємо патентувати наше програмне забезпечення.

Ваші дисертаційні дослідження також пов’язані з водопостачанням?

Так. Розроблювана система призначена в основному для економії електроенергії у процесі водопостачання.

На даний час в нашій країні устаткування водоканалів в основному застаріле – ще радянське, зношене, яке не дозволяє вирішувати сучасні задачі керування. В основному системи керування примітивні – тобто це пуск, стоп насоса, тиск контролюється не в широкому діапазоні, а просто статичний – це або металева засувка, що міняється раз на рік у найкращому разі, а в гіршому взагалі не міняється. Не відомо є вода в споживача або немає, а сектор водопостачання широкий, охоплює всі сфери життя, і наприклад, в селах часто в багатьох людей просто немає води.

Заміна цих насосів, використання частотних перетворювачів дозволяють модернізувати старі системи.

Дисертаційні дослідження направлені на вирішення даних проблем та звелися до декількох напрямків.

Ми з моїм науковим керівником Сидоренком Володимиром Володимировичем виділили 2 ключових режими роботи систем водопостачанням:

1. Режим стабілізації стану системи – це підтримка заданого тиску. І цей тиск із мінімальними витратами електричної енергії ми повинні підтримувати протягом необмеженого часу. Якщо тиск навіть трохи перевищує задану межу, тобто більше необхідного, то це просто порожня витрата грошей, бо ніякої користі не несе, це просто зайві витрати електрики. Усунення цих надлишкових напорів дозволяє економити.
2. Перехідний режим (ми ввели цей термін, у гідравліків його немає) – режим, у якому змінюється тиск у системі. Виникає цей режим при включенні/виключенні великих споживачів. Наприклад, це може бути викликане включенням заводу (вночі він не працював, а в якийсь певний час увімкнувся, відкрив усі свої крани й починає забирати воду, різко падає тиск; або ж навпаки він виключився, тобто різко піднімається тиск). Також перехідний режим може бути викликаний поривами (аварійний режим). В такому випадку швидко потрібно встановити, що відбувся порив і відключити систему, щоб далі не продовжувався витік. Тобто в перехідному режимі важлива швидкість реакції. І ми виділили так звану систему керування оптимальну по швидкодії, ціль такої системи – найшвидший перехід з одного стану в інший.

Отже, ми розділили два режими й вирішили робити систему керування, яка дозволить комбінувати роботу у цих двох режимах. Повернуся до старих систем – ні одна стара система не працює  в 2 режимах, відповідно ніякі задачі на економію енергії там не ставляться. У більшості існуючих систем задачею є тільки подача води, тобто економія їм не важлива.

Зараз це дуже актуальна тема, особливо для нашої держави. А приблизно можете оцінити відсоток економії, який може давати розроблювальна Вами система?

Дивіться, просто установка частотних перетворювачів без того, що ми робимо по науці, дає в  середньому до 30% економії електроенергії. Те, що ми запропонували в дисертаційній роботі, це додатково може додати ще до 10%. Для того, щоб більш упевнено говорити про цифри, потрібно зібрати статистичні дані, провести велику кількість експериментів на реальних системах, у мене таких даних поки що немає.

Перед нами є така перешкода – це ставлення людей до віддаленого керування – багато хто консервативно до нього ставиться, тобто з осторогою відноситься до диспетчеризації, систем АСУТП. Люди звикли до старих способів, для них переходити до нових систем складно. Немає навіть достатньої кількості кваліфікованих кадрів для того, щоб підтримувати таку систему, ми її можемо впровадити, через день вони її виключать через те, що вона для них дуже складна.

Які у Вас плани стосовно подальшої наукової діяльності?

Подальша наукова діяльність – захистити кандидатську дисертацію найближчим часом. Коли я йшов в аспірантуру багато знайомих і друзі говорили мені “навіщо тобі це потрібно?”, але я бачу по собі, що за 3 роки я став на новий рівень знань, і це мені дуже допомагає і у роботі, і в житті. Крім нових знань проведення наукових досліджень дисциплінує розум, розвиває логічне мислення й широту поглядів, тому що задачі, які ставляться в аспірантурі не локальні, а глобальні.

Якщо говорити конкретно про мою тематику, оптимальне керування мені цікаве, але я прагну бути широким фахівцем, люблю широко мислити – мені цікава й біологія, і фізика, і математика, і історія.

Я можу вважати себе різносторонньою людиною. Я й спортом займаюся – футболом, наприклад, зараз граю за університетську команду. І у КВК колись брав участь.  Люблю художні фільми й комп’ютерні ігри.

І чесно говорячи, цікаво було б далі по науковій діяльності займатися штучним інтелектом і робототехнікою, там складно все, не так просто, як здається, але цікаво…

Якщо брати оптимальне керування, там багато чого вивчене, є строгий математичний апарат, на який можна спертися, щось зробити й буде гарна робота. А в стосовно штучного інтелекту, ми всі знаємо, як в 50-60 рр. у СРСР даний напрямок уважали лженаукою, зараз у нас цей напрямок тільки почав відновлюватися. У той же час є гарні наукові школи в Японії, США тощо, які займаються питаннями штучного інтелекту.

Це цікава тема, я сама дуже цікавлюся нею. А який саме напрямок штучного інтелекту Вас цікавить? Робототехніка? Експертні системи? Нейронні мережі?

Я багато читав в цьому напрямку – і Норберта Вінера “Кібернетика”, і Саймона Хайкіна “Нейронні мережі”, і Пітера Норвіга “Штучний інтелект”, Клода Шеннона, Марвіна Мінського, Стюарта Рассела, тобто основи…

У принципі цікавлюся всім і навіть сам писав програми, які розпізнавали образи. І намагався розпізнавати звук, налагоджував різні перетворення Фур’є, виділяв вікна, фільтрував частоти, наприкінці розбивав, робив кластеризацію на склади, потім нейронну мережу і т.д. Збирав це все в слова. Навіть щось виходило, якісь букви розпізнавав. Але справа в тому, що було це на 3 курсі університету. Далі не пішов просто через нестачу часу. Але колись думав, ще навчаючись в університеті, про операційну систему, яка була б зі штучним інтелектом. Адже дуже багато завдань у повсякденному житті в будь-якої людини, які рутинні, займають дуже багато часу… якби була операційна система, яка б розпізнавала мовний сигнал й виконувала базові, навіть звичайні завдання, було б набагато менше рутини у повсякденному житті.

Як вам викладацька діяльність?

Саме викладання подобається. Подобається спілкуватися із освіченими людьми. На кафедрі я у своїй стихії. Зрозуміло, що кожна людина в суспільстві шукає собі подібних і коли займаєшся наукою, то хочеться спілкуватися з людьми зі схожими науковими інтересами. Одна із причин бути на кафедрі – це просто спілкування, спілкування з колегами, передача знань студентам.

Річард Фейнман,  лауреат Нобелівської премії з фізики, революціонер у викладанні фізики в Америці, говорив, що коли викладач навчає студентів, він також вчиться сам. Він завжди радів, коли студенти ставили питання, на які він не міг відповісти, тому що розумів, що в діалозі й суперечці народжується істина, іде ріст і науковий, і соціальний.

Але є мінуси у тому, що мені здається, що рівень освіти з кожним роком падає. Хоча я оптиміст – і може, як по синусоїді, буде знову розвиток, але це все таки не залежить від здатностей людей, а більше від стану країни. Якщо освіта і наука не буде культивуватися на рівні держави, то… Ми всі знаємо як в 90-ті роки доктори наук на ринку торгували. Коли вчений буде важливий і популярний на рівні з рок-зіркою, кінозіркою, тоді, я думаю, буде наука. Повинно стати популярним бути розумним, а не мажором, або ще кимось, і тоді, я думаю, в нас буде все добре в освіті.

Чи цікаво вам розвивати нашу кафедру? Хотіли б Ви впроваджувати щось нове на кафедрі?

Однозначно цікаво. Наприклад, є можливість на фірмі замовити якесь устаткування для практичних занять зі студентами. Зараз багато приладів ми можемо давати безоплатно в користування.

Із приводу предметів, звичайно ближче до мене програмовані логічні інтегральні схеми й великі інтегральні схеми, я з них починав, диплом у мене на них написаний. Хотів би розвивати ці предмети. У цьому напрямку я дивився курси Массачусетського технологічного інституту, там у них є 2 курси як і у нас – “Обчислювальні системи” і “Архітектура комп’ютерів”.

Цікаво було б по квантових системах, квантових комп’ютерах впровадити предмети. Багато читав різних курсів сучасних університетів, які входять у топи рейтингів – майже в кожному курсі додають щось про квантових комп’ютери. Наприклад,  мова Паскаль  або С++ – здавалося б причому тут квантові комп’ютери? – а вони наприкінці останню лекцію коротко дають інформацію про квантові обчислення; або, наприклад, обчислювальні системи – розказують про лампові транзистори, великі інтегральні мікросхеми й квантові комп’ютери. Це потрібно, я думаю, впроваджувати, тому що незабаром квантові комп’ютери будуть скрізь використовуватися, це 100% буде.

І ви будете старатися це впроваджувати в міру своїх сил?

Так однозначно. Головне, щоб часу вистачало.

Підготувала Єлизавета Мелешко